В коментах у одного з онлайн-друзів придумав ілюстрацію.

Там була розмова, що, он, дитина мову якусь забула/не вивчила, але це ок, бо та мова дитині в житті не знадобиться. Аналогічних виступів про математику (або історію, або географію, або літературу, і т. д.) можна почути майже від кожного. І якась дрібка здорового ґлузду в цьому є, я критикую не право так казати, а виключно логіку "я не вивчив в школі Х, а воно мені в житті не знадобилося, то й добре"

Людина, яка, наприклад, не вміє водити машину, живе собі без машини хоч ціле життя. Вміння водити машину їй "не потрібне". Тобто, комусь воно стає потрібне, і людина вчиться, хоча з віком це важче, але не настільки важче, як вчити мову чи математику. Але навіть дивлячись на тих, хто так і не завів машини і водити не навчився, хіба не очевидно, скільки всього вони недоотримали? Це ж ти, без такого вміння, не пройти на деякі роботи, не попадеш під час подорожей в десятки місць, бо потяг/велосипед туди не їде, а таксі задорого, не зможеш підмінити друга за кермом в поїздці... впевнений, ви і без мене придумаєте ще приклади. Висновок один: простір можливостей для того, хто не вміє водити, вужчий. Що не завжди погано: невміння стрибати з парашутом, їздити на мотоциклі чи гірських лижах --це теж звуження простору можливостей, але оскільки більшість додаткових сценаріїв, де ці можливості можуть знадобитися, приносять в життя додаткові ризики, сумарний ефект від пропущених парашута, лиж і мотоцикла може бути і позитивним. Але вже від машини, в наш час -- ні. А від мови чи математики -- так тим більше.

P.S. Думав поставити в якості епіграфа анекдот про дохлу ворону, яка не знадобилася, але передумав

(а новини такі, що на їхньому тлі, взагалі, хоч застрелься, але не мож, бо, блін, їм же всім від того ліпше) дві думки:

1. По-перше, ну нафіг ідею застрелитися. Хай ліпше це вони застреляться... але, блін, у них для такого занадто товста душевна організація. О, знаю, хай вони ліпше нами подавляться^(*)

2. Таке враження, що в цій країні якісь права і майбутнє є лише в церкви. А можна організувати церкву... назвем її подібно до чогось, що вже було, але з додатком... о, придумав: Church of Jesus-Christ, the Ph.D. Scientist. Ну, там, щоби попасти в духовенство, треба спочатку заробити Ph.D. з природничих наук, служби-релігійні-ритуали всі в стилі лекцій/практичних/лабораторних, пожертви збирати (без податків) на витрати типу наукових ґрантів, але без зайвих урядових обмежень, які при кожній адміністрації міняються, куда захоче ліва нога третього радника четвертого помічника зам-голови адміністрації. Оскільки воно релігія, а не освіта, непотрібного державного контролю в рази менше, податки платити так само не треба, краса!
А, відносно імені: одним з таїнств церкви є виступ пошукача на промоцію в релігійній ієрархії перед групою представників духовенства (активні вчені у відповідній галузі наук) з завданням доказати їм, що ти зробив щось нове, типу, семінара за власною ж статтею. Як тільки ти кажеш дурницю, всі учасники колегіуму, хором, вигукують: "JeezusChrist!"

^(*) Хто не провів багато часу в западенському селі, звичайно, до кінця не відчує, але не розказати не можу. Один з програмних анекдотів савєцького періоду: Виступ голови пересічного колгоспу:
- Того року ми посіяли двайцять га кукурудзи... усе воронє зʼїло. Сего року ми посіяли трийцять га кукурудзи... усе воронє зʼїло. На другий рік ми посіємо... СТО га кукурудзи! Най вони сі подавʼят!!!

Проаналізувавши кілька зустрічей і розмов за останні тижні, раптом виявив, що я помітно особисто упереджений до представників меншин. Оце думаю, як бути і що з цим робити -- чи не дискриміную я їх часом?

Якщо конкретніше, то я помітив, що міняю ставлення в конкретний момент. Як тільки взнаю, що мій контрагент в спілкуванні (саме так, а не просто "співрозмовник", бо часом ти спочатку про когось взнаєш, потім переписуєшся, потім по телефону, потім особисто бачиш) належить до якихось меншин, то я одразу
( починаю ставитися до них упереджено. )

Якось за останніх кілька місяців поприймав участь в покупці чотирьох машин для ЗСУ. Спостереження: в Європах дешеві позашляховики, які ще їздять, переважно, уже порозкуповували наші волонтери і відправили на фронт. А машини там довго не живуть: дрони, снаряди, бомби, аварії.... Тому купувати треба буде ще. Так от, повторю запитання, яке вже десь-колись піднімав:
Я чув, що існують люди, які уміють влаштувати вигідну покупку старих машин, переважно, пікапчиків, в Штатах і перевіз їх контейнерами в Європи, так, що це виходить на загал дешевше, ніж купувати там. Друзі, а ніхто з вас не знає таких людей, яким ще й можна би було довіряти? Бо починати все з нуля я не потягну, але скинутися зараз на кілька таких покупок, щоби воно допливло до Європи, коли буде наступне замовлення, було би дуже вдало і корисно.
Наперед дякую. Пишіть тут або прямими повідомленням, як вам ліпше

Якщо хто думає, що перше-вересня-айстри-хризантеми -- це такий світовий стандарт, то мушу вас розчарувати. Де як, а в нашому окрузі шкільний рік починається завтра. Правда, теґ повбивавби не лише тому, що цілий серпень псу під хвіст, а тому, що вся тутейша школа, блін, така, що повбивавби.
Нє, я дуже добре знаю, що узагальнювати про американські школи треба дуже обережно, бо кожен округ сам по собі і все таке інше. Тим не менше, на тлі особистих досвідів тут за 30 з гаком років, від занурення в студентський тільки-зі-школи колектив до батьківства в парі міст, я вважаю, що можу інформовано судити, наскільки нетиповою є нижчеописана школа. Суджу: думаю, наша школа є типовою школою ліберальних країв, вищою середнього за якістю освіти і громади, вище уже -- окремі особливо хороші школи... кращі академічно, але в плані ідеологій і всяких індоктринацій часто і не краще.

Словом, короткий опис статуса кво:
* Основний зовнішній месидж -- які ми кльові і патрійотичні стосовно наших шкільних цінностей: спорт, дайверсіті і туґезернес. Парочка завучів має Ph.D. з Education з університетів другого ешелону, чим дуже пишається і підписується і описує себе на словах виключно "Доктор [прізвище]", не встидаючись нагадати іншим, що не Містер/Міс, а таки Доктор.
* Основний внутрішній месидж v perervi між спортивними іграми: аби було тихо і не забудьте замовити фоточки в альбом. Ах, тобі щось не подобається? Сказали ж -- аби було тихо!
* "Нульова толерантність" до наркотиків і насилсьства в такій формі: вейпи з наркотою кругом, косяки по туалетах курять запросто, приторговують і похваляються, але вчителям на це глибоко плювати, навпаки, відвертаються, а керівництво теж робить вигляд, що не знає. А коли пробуєш на когось поскаржитися, то всім одразу розказують, хто поскаржився, студента з наркотою при собі не обшуковують, бо ніззя, а якщо і знаходять щось, то -- ну не виганяти ж його, біднесенького?
* Буллінг на словах засуджують, на ділі дивляться в інший бік. Харасмент -- засуджується виключно у вигляді не казати слова "ніґґер", хіба якщо ти сам такий, тоді тобі можна, чо ти на нього наїжджаєш. Расистські наїзди на білих і, менше, азіатів -- норма. А вже гомофобія або наїзди за якісь фізичні вади -- це просто всюди, і вчителі часом легко студентам піддакують в такому.
* Найгірші люди з точки зору всіх -- євреї. При цьому, в школі паралельно існують реальні білі неонацисти, які напівжартома зігують і "гітлер був правий на предмет євреїв", і банди від-ріки-до-моря free-palpatine'івців. Причому останні -- офіційна позиція, вчитель світової історії навмисне не вивішує серед прапорів сучасних країн прапору Ізраїля, бо вони oppressors, але вивішує прапор Палєстини, бо вони зайчики. Правда, вивішує прапор росії, а не вивішує України, бо "ну шо ти доколупався, росія велика країна".
* Взагалі, серед вчителів суспільних наук ну дуже популярний марксизм і радянська ідеологія. Голодомор --- це "kulaks destroyed their cropts because they didn't want to give them to the state", через що сталися трошки перегиби, але нічого такого. Зате в Палєстині зараз геноцид, не переплутайте.
* А поскаржитися на расизм чи наїзд на меншину виливається в "ти ж не належиш до множини, на яку наїхав Хорхе, то шо ти вимахуєшся, твої права ніхто не порушував. Може, ти расист і не любиш латиносів?"
* І т. д. і т. п. Карикатурне лівацтво прекрасно співіснує з некарикатурним неонацизмом, а керівництво каже, що у нас всьо кльово, нема расизму, он, блек хісторі манс провели прекрасно і суцільний реп на стадіоні граємо.

Словом, я на рівні емоцій розумію, чому ідіотські ідеї покінчити з департаментом освіти радісно сприймаються такими широкими масами населення. Якщо думати раціонально, то ясно, що нікому від того краще не буде, але на рівні чистих емоцій -- а най воно всьо згорит.